Парафіяльний храм греко-католицької парафії у Відні знаходиться під заступництвом Святої Великомучениці Вірвари.
Історія життя Св. Влмч. Варвари описується давніми джерелами. Жила вона приблизно в 3-му столітті від Різдва Христового в Нікомідії, Малій Азії (сучасний Ізміт, Турція) і була вона, з огляду на свою надзвичайну красу, зачинена у вежі її батьком Діоскоросом, де і прийняла християнство. Згідно легенді, вона наказала пробити у вежі третє вікно, як символ Святої Трійці. Коли про це довідався батько, то віддав її на муки і смерть. Зачинена у вежі, очікуючи на страту, вона отримувала через ангела Святу Євхаристію. Св. Варвара молилася перед своїм катуванням за всіх, хто пам’ятатиме Христові муки та її смерть. Вмираючи, вона віддала себе в Господні руки та на справедливий Божий суд. І була пізніше причислена до лику святих, а саме “14-ти помічників у біді”. Зображають її на іконах на фоні вежі, символу її ув´язнення та мук, але одночасно і спасіння. В руці вона тримає чашу та Агнця, які почали зображати на її іконах з часів середньовіччя, відколи почали почитати її як покровительку в годину смерті, та на знак її з’єднання з Христом через Святу Євхаристію.
Св. Варвара разом зі Св. Катериною з Александрії та Св. Маргаритою з Антіохії належать до “Святих Дівиць”, народна любов і почитання яких не слабне з часом. Те ж саме можна сказати і про Св. Миколая, одного з найпопулярніших святих, однаково шанованого як на заході так і на сході, як Католицькою так і Православною Церквами.
Від 16-го століття Св. Варвара являється покровителькою нашого храму. Почитання Св. Варвари у Відні знаходить свої початки у житті святого Станіслава Костки, віденьського отця ордену єзуїтів, ревного її шанувальника. Історія розповідає, що коли він тяжко захворів у Відні в 1566 році та був повністю залишений сам на себе, Свята Варвара з’явилася йому посеред ангелів, щоб на прохання Божої Матері подати Святе Причастя. Після цієї події Станіслав Костка вибрав патроном для каплиці конвікту отців єзуїтів у Відні саме Св. Варвару та до самої смерті залишився її ревним почитальником.
В 16-му столітті єзуїти збудували конвікт біля Домініканської церкви та розширили його в 1652-1654 роках. Основні розміри каплиці, а пізніше церкви Св. Варвари, збільшувалися до 19 століття і зазнавали поступових змін. В 1573 році була заснована конгрегація маріоністів, які отримали в конвікті каплицю для почитання Св. Варвари, що і дала назву всім церковним спорудам збудованим пізніше. Після закриття єзуїтського конвікту в 1773 році, церковні споруди за сприяння цісарівни Марії Терези перейшли у користування Греко-католицької семінарії (1775), її покровителькою і надалі залишилася Св. Варвара.
Перший Греко-католицький колегіум проіснував усього кілька років. Після його закриття, у 1784 році, у ході церковної реформи у Австро-Венгрії цісар Йосиф ІІ надає храмові Св. Варвари статусу парафіяльної церкви. Від того часу і до наших днів Св. Варвара являється покровителькою усіх греко-католицьких вірних у Австрії.
На головному престолі нашої церкви зберігається частинка мощей Св. Варвари. Особливе молитовне почитання Святої Великомучениці знайшло достойне місце у молебні складеному на її честь. Цей молебень періодично служиться у нашій церкві та закінчується благословенням мощами.