Відмінність віровизнання наречених не становить для одруження перешкоди,
якої не можна подолати, якщо їм вдається поєднати те, що кожен отримав у своїй
спільноті, і навчити один одного способу, яким кожен втілює в життя свою вірність
Христові. Проте труднощі змішаних шлюбів не варто недооцінювати. Різниця віри може
ще збільшити ці труднощі. Розходження, які стосуються віри і – самого розуміння
подружжя, як і різна релігійна ментальність, можуть становити джерело напруження
в подружжі, особливо у вихованні дітей.
Любов подружньої пари вимагає зі самої своєї природи єдності і нерозривності
їх особистої спільності, яка охоплює усе їхнє життя. Єдність, нерозривність і
відкритість до плідності належать до сутності подружжя. Ця людська спільність
підтверджується, очищується й завершується через єдність в Ісусі Христі, даній
через тайну Подружжя. Вона поглиблюється через життя спільної віри і через
Євхаристію, яку спільно подружжя приймає.
Християнське родинне вогнище є місцем, де дітям вперше звіщається віра. Ось
чому родинний дім слушно названо «домашньою Церквою», спільнотою благодаті і
молитви, школою людських чеснот і християнської любові.
