«Так що вони вже не двоє, лиш одне тіло»(Мт. 19,6 ).
Подружній союз, у якому чоловік і жінка встановлюють спільноту на все життя, спрямований своїм природним характером для добра подружжя і для народжування та виховання дітей: цей союз між охрещеними був піднятий Христом Господом до гідності Св. Тайни. В укладанні шлюбного союзу головну роль виконують охрещені чоловік і жінка, які є вільні для укладання шлюбу і які добровільно виражають свою згоду. «Бути вільним» означає не бути змушеним і не мати перешкоди з боку природного чи церковного закону.
Відмінність віровизнання наречених не становить для одруження перешкоди, якої не можна подолати, якщо їм вдається поєднати те, що кожен отримав у своїй спільноті, і навчити один одного способу, яким кожен втілює в життя свою вірність Христові. Проте труднощі змішаних шлюбів не варто недооцінювати. Різниця віри може ще збільшити ці труднощі. Розходження, які стосуються віри і – самого розуміння подружжя, як і різна релігійна ментальність, можуть становити джерело напруження в подружжі, особливо у вихованні дітей.
Любов подружньої пари вимагає зі самої своєї природи єдності і нерозривності їх особистої спільності, яка охоплює усе їхнє життя. Єдність, нерозривність і відкритість до плідності належать до сутності подружжя. Ця людська спільність підтверджується, очищується й завершується через єдність в Ісусі Христі, даній через тайну Подружжя. Вона поглиблюється через життя спільної віри і через Євхаристію, яку спільно подружжя приймає.
Християнське родинне вогнище є місцем, де дітям вперше звіщається віра. Ось чому родинний дім слушно названо «домашньою Церквою», спільнотою благодаті і молитви, школою людських чеснот і християнської любові.
Перед укладенням Шлюбу необхідно попередньо:
Від наречених:
У випадку другого одруження також:
Від свідків: